Previous
Next

Про нас

А ви знаєте, що наших багато? Що кількість українців значно перевищує число 45 мільйонів, а українська мова – це третя по кількості мовців серед слов’янських, після російської і польської?

Багато українців проживає в інших державах. Чимало серед них – на Кубані. Тепер корінні кубанці матимуть змогу читати новини про свій край рідною мовою тут – на kuban.in.ua

На нашому сайті ви можете ознайомитись з подіями, стилем життя й особливостями національної культури українців на Кубані.

Наша мета – поширення інформації про Кубань рідною мовою для кубанців і українців у світі.


 

Найсвіжіше

Футбольний клуб «Кубань»
Як ви вже здогадалися із назви, мова йтиме про ФК «Куб
Захопити територію -  як у Крим з'їздити
Нещодавно в Криму був проведений референдум, який зал
Чи знає Путін про битву під Конотопом?
У російських підручниках ні слова не знайти про Конот
В інтерент-просторі стартував проект «Антипропаганда – аналіз випусків новин»
Нещодавно в соціальних мережах стартував проект «Ант
Чи виступить у Росії «Океан Ельзи»?
Через останні події в Україні перепало й культурі. Пр


Українське коріння донських козаків

Самые новые шаблоны Joomla на нашем сайте.
Красивые Шаблоны Joomla 2.5
Игровые шаблоны DLE
Самая быстрая Диета

Ще за часів цілковитого самодержавства Російської імперії на значній території України суспільству почала нав’язуватись думка про те, що у донських козаків немає нічого спільного з українськими землями та народом. Така політика імперського панування призвела до того, що навіть деякі сучасні українські науковці повірили в цю пропагандистську ідею. Масові дискусії щодо українського походження донських козаків почали точитися ще в першій половині ХХ століття і тривають донині. Звичайно, позиція російської влади залишилась майже незмінною – вона продовжує твердити про непричетність українців до донського козацтва, тим самим заперечуючи історичні факти. Яка ж насправді історична правда походження донських козаків та якими зв’язками вони поєднані з українцями – у цьому спробувала розібратися «Українська Кубань».

 

 

Донські козаки (донці, донське козаче військо) – це козацька спільнота, що сформувалася на річці Дон у XV-XVII століттях. Розміщувалися донці на окремій автономній території, що називалася Область Війська Донського. Ця історична місцевість займала невеликі частини сучасних Луганської і Донецької областей України та значні території Ростовської, Волгоградської, Воронезької областей і республіки Калмикія в Російській Федерації. Основу війська складали русини, московити, кримські й ногайські татари, що належали до різних соціальних верст.

 

Сучасні російські дослідники ігнорують той факт, що перші підвалини організованого козачого життя на Дону були закладені відомим українським воєнним та політичним діячем XVI століття, волинським магнатом та черкаським старостою, князем Дмитром Вишневецьким. І це не зважаючи на те, що про роль Дмитра Вишневецького в організації Донського війська, писали свого часу найавторитетніші історики як українські (М. Маркевич, Д. Яворницький), так і російські (В. Татищев, М. Карамзін).

 


Прапор Донської Республіки. Синій колір символізує козаків, жовтий — калмиків, червоний — росіян

 

Історичний факт свідчить про те, що у 1560-му році князь Вишневецький та 5-ти тисячне військо запорізьких козаків вирушили у похід проти Кримського ханства. Козаче військо підійшло до устя Дону та обложило турецьку фортецю Азов. У 70-ти кілометрах від Азова вверх по Дону князь Дмитро заснував козацьке містечко, яке назвав Черкаський городок, на згадку про українські Черкаси. Так само як Запорізька Січ мала перекривати шлях татарам та туркам вверх по Дніпру, Черкаський городок перекривав їм шлях по Дону. Першим донським отаманом став теж виходець з Черкас Михайло Черкашенін, з якого і розпочинається справжня, не вигадана сучасними міфотворцями, історія Донського козацтва.


Залишивши козацьку сторожу на Дону, Дмитро Вишневецький з рештою війська іде на Кубань, і після звитяжних перемог повертається до Москви. Черкаський городок з цього часу стає осередком козачого життя на Дону, а згодом, під іменем Черкаська, столицею всього Війська Донського. Центром донського козацтва він залишається майже 250 років, до 1805-го року, коли отаман Матвій Платов переносить столицю козаків на нове місце, надавши їй, на згадку про стару назву, ім’я Новочеркаськ. Те ж перше поселення, яке заснував князь Дмитро Вишневецький, тепер називається станиця Старочеркаська, і розташована в Аксайському районі Ростовської області.

 


Дмитро Байда-Вишневецький – перший організатор запорозького та донського козацтва


Першими поселенцями Черкаського городка були українські запорізькі козаки, що прийшли у Росію разом з Дмитром Вишневецьким. Вони і стали ядром майбутнього донського козацтва. Але з часом, все більше і більше ширилися лави донських козаків за рахунок російських кріпаків, що втікали з Центральної Росії з-під влади панів. Українська сутність донців все більше розмивалася під впливом російської стихії втікачів, в результаті чого і склався вельми своєрідний донський субетнос російської нації. Під впливом сучасного російського націоналізму, тепер на Дону не дуже полюбляють згадувати Дмитра Вишневецького як засновника донського війська.

 

Безперечно, Степан Разін та Омелян Пугачов є найвідомішими у світі історичними представниками донського козацтва, «козачим брендом», якщо казати на сучасний лад. Талановиті ватажки народних повстань, завдяки яким Російська держава двічі за сто років знаходилася на межі свого знищення, від імені котрих здригалися могутні московські володарі, котрі змушували тремтіти своїх сусідів. Останнім часом в українських виданнях почали з’являтися публікації про те, що, нібито, Степан Разін і Омелян Пугачов були за своїм походженням українцями. Ці спостереження базуються передусім на тому, що обидва славні козацькі ватажки народилися та зростали в одному і тому ж місці, в станиці Зимовійській на Дону, яка, за твердженнями тогочасних документів, знаходилася на українській етнічній території. Омелян Пугачов народився в станиці Зимовійській на сто років пізніше Степана Разіна, обидва були донськими козаками, але разом з тим і етнічними українцями. Доволі часто представники українського походження були серед російського козацтва, передусім, серед донських, терських та уральських козаків.

 

Омелян Пугачов (народна картина) та Степан Разін


Впродовж XVII-XVIII століть між народами-сусідами (українцями, татарами та турками) точилася запекла боротьба за володіння землями в усті Дону. У XVIII столітті до цієї боротьби долучилася і Російська держава, яка дуже зміцніла з приходом царя Петра I, і врешті-решт, саме вона і здобула перемогу у цьому міжнародному протистоянні за узбережжя Азовського моря. Україна рішуче заявляла про своє право на донські землі, Запорізька Січ боролася і з росіянами, і донськими козаками, і турками за те, аби сусіди визнали устя Дону українською козацькою територією. Повернувши до складу Росії Азовське узбережжя, запорожці відразу зіткнулися із зазіханнями донських козаків на ці землі. Не маючи сили підпорядкувати собі устя Дону зброєю, донці вдалися до політики скарг і наклепів, жаліючись перед російським урядом на запорожців та прохаючи Петербург забрати від українців багаті рибою та сіллю території. Починається повільне заселення запорізьких земель російськими кріпаками та різними народами, що втікали на російську Україну від гніту турків – болгарами, греками, сербами.


Взаємовідносини поміж донцями та запорожцями гіршали з кожним роком. Про колишнє бойове побратимство ніхто вже й не згадував. Російський уряд відверто підтримував донських козаків, вбачаючи в них етнічних росіян, на відміну від українців-запоріжців. Між тим боротьба за сіль та рибу дійшла вже до збройних сутичок, перетворивши донських та запорізьких козаків на запеклих ворогів. Довелося уряду втручатися в цей конфлікт, котрий, звичайно, знову ж керувався власними інтересами. Згідно з Сенатським указом 1746-го року кордон між двома козацькими республіками встановлювався по р. Кальміус (в межах сучасної Донецької області, там де Маріуполь). Таким чином територія колишньої Єланецької паланки Запорізької Січі (зараз частина Донецької області, неподалік від кордону з Росією) та залишки Азова й Таганрога віддавалися донським козакам. Так Донське козаче військо за рахунок запоріжців отримало вихід до Азовського моря.

 


Область Війська Донського на 1900 рік

 

Ще у XIX столітті донські козаки добре пам’ятали, що їхніми предками були запорожці, а Запорізька Січ – колискою Донського козацтва, що вони звалися «черкасами» за назвою своєї першої столиці. Спочатку донські козаки оберігали свої українські традиції, мову та звичаї, але згодом, за рахунок значної частини російських селян, що втікали на Дон від кріпацтва та «козачилися» тут, донці стали дуже зрусифікованими. Хоч і дотепер вони зберігають у своїй ментальності деякі українські риси, та все ж поступово перетворилися на субетнос російської нації, яким є і дотепер. Значну роль у відчуженні донських козаків від їхнього українського начала зіграла, звичайно, російська влада. Адже відомо, що до XVIII століття донські козаки, як і запорізькі, зберігали свою незалежність, протистояли зазіханням не тільки турків й татар, але й московських поневолювачів. Однак, знищивши українське козацтво на Запоріжжі та Гетьманщині, російська влада зберегла козацьку організацію на Дону, перетворивши колишніх борців за волю на своїх вірних слуг і налаштувавши їх проти своїх кровних предків.


Тому не дивно, що після повалення царату, українське селянство Донського краю виступило на боці російських більшовиків проти донського козацтва, і серед місцевих червоних командирів було багато людей з українськими прізвищами. Але перемога радянської влади призвела до загибелі і тих і інших. Спочатку більшовики розправлялися з місцевими козаками, винищуючи їх як «контрреволюційну силу», та віддаючи козацькі землі в руки їх справжніх власників – українських селян, але давши працьовитому селянству трохи піднятися у своєму економічному становищі, винищували і їх, як «куркулів» та «сільську буржуазію». В результаті на Дону зникло і повноцінне козацтво, зникло і українське життя. Місце і тих і інших зайняли переселенці з Центральної Росії та Кавказького регіону.

 

У сучасній Російській Федерації нібито відроджується козацьке життя, але тепер козаками можуть стати всі, хто народилися на донській землі, не дивлячись на те, ким були і де жили їхні предки за часів імперії. Організоване ж українське життя переслідується на сучасній Донщині як і скрізь у Росії. Проте серед сучасних донських козаків багато людей з українськими прізвищами, що вкотре історично підтверджує українське походження донського козацтва.


Ірина Ченчевик

 

Comments:

Редакційна колегія

Головний редактор: Олена Куєвда

Редактори: Руслана Нагорна

Більд-редактор: Марія Кот

Дизайнери: Юлія Каранковська, Наталя Кальба

Адміністратор соціальних мереж: Анна Ісак

Адміністратор сайту: Марія Кот

Журналісти: Олександра Останіна, Аліна Мадей, Ілона Фесенко, Руслана Нагорна, Юлія Каранковська, Андрій Гопенко, Андрій Кривещенко

Журналіст оперативних новин: Марія Кот

Контакти

З ідеями, побажаннями, пропозиціями
звертатися за електронною адресою:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

УКРАЇНСЬКА КУБАНЬ В СОЦМЕРЕЖАХ  


   

 

Наші партнери

Дайджест